про насолоду

1) характерний; що зберіг природний смак; що зберіг сліди свого походження

2) свіжий (про продукти)

3) що має букет (про вино); запашний

4) міцний, гострий (про запах тощо)

5) пряний; пікантний (про сир тощо)

6) живий, жвавий, енергійний

7) яскравий, колоритний

8) чистокровний, породистий

9) амер. похітливий, хтивий

* * *

1) який зберіг природний смак; свіжий ( про продукти харчування); який має букет ( про вино); запашний, ароматний ( про чай)

2) міцний, гострий ( про запах); гострий, сильний ( про насолоду)

3) пряний; гострий, пікантний ( про сир); aмep. пікантний, непристойний

4) живий, енергійний; "з родзинкою" ( про людину); живий, яскравий, колоритний ( про стиль)

5) чистокровний, породистий ( про тварину)

1) який зберіг природний смак; свіжий ( про продукти харчування); який має букет ( про вино); запашний, ароматний ( про чай)

2) міцний, гострий ( про запах); гострий, сильний ( про насолоду)

3) пряний; гострий, пікантний ( про сир); aмep. пікантний, непристойний

4) живий, енергійний; "з родзинкою" ( про людину); живий, яскравий, колоритний ( про стиль)

5) чистокровний, породистий ( про тварину)

Валла, Лоренцо (1405, Рим - 1457) - італ. гуманіст доби Відродження, філософ та філолог. Філософсько-етичні пошуки В. свідчать про новий етап у розвитку італ. гуманізму, пов'язаного із зростанням особистісного чинника у суспільному і культурному житті й утвердженням блага окремої людини як важливого морального критерію. Етична концепція В. ґрунтується на поєднанні епікуреїзму та стоїцизму, значне місце приділяється принципу насолоди, яким, на думку В., слід поступатися з огляду на шанобливе ставлення християнина до потойбічного світу. Подібним чином В. тлумачив співвідношення свободи волі окремої людини і Божественного провидіння. Ідею офірування першої заради другого пізніше розвинув Лютер, який вважав В. своїм попередником. Значне місце у Працях В. відведено проблемам мови, риторики, логіки, метафізики.

[br]

Осн. тв.: "Про насолоду" (1431); "Про свободу волі" (1471); "Про вишуканість латинської мови" (1471); "Діалектика" (1497).

1. n

1) смак

2) смак, розуміння

3) схильність, пристрасть (до чогось — for)

4) тактовність

5) проба; ковток; шматочок, кусочок

6) уявлення; перше знайомство (з чимсь)

7) стиль, манера

8) наліт, присмак

9) амер. тонка шовкова стрічка

2. v

1) пробувати на смак; куштувати

2) дегустувати

3) мати смак (присмак)

4) розрізняти на смак (за смаком)

5) відчувати смак

6) зазнати (чогось), дістати уявлення (про щось), відчути смак (чогось)

7) їсти, пити

8) надавати смаку

9) мати схильність (смак) (до чогось)

* * *

1) смак ( відчуття)

2) смак ( властивість їжі)

3) смак, розуміння

4) схильність; потяг, пристрасть

5) стиль, манера

6) проба; ковточок; шматочок

7) небагато, трішечки; домішка, присмак

8) кухня, набір національних блюд

9) icт. проба, куштування

1) пробувати, покуштувати; дегустувати ( вино)

2) мати смак

3) розрізняти на смак ( у страві); відчувати смак

4) їсти, пити ( небагато); not to taste ( a thing) нічого не спробувати, нічого не з'їсти; icт. скуштувати

5) випробувати; отримати уявлення, ознайомитися

6) icт. (of) вкусити, познайомитися; випробувати, пізнати на своєму досвіді

7) додавати смак

8) icт. мати смак, схильність

ЕВДЕМОНІЗМ ( від грецьк. ευδαιμονία - щастя, блаженство) - етичний принцип, згідно з яким щастя є основною і кінцевою метою людських прагнень, критерієм моральної діяльності. Теза софіста Протпагора, що людина - це міра усіх речей, була тим поштовхом, який пізніше спричинився до появи етики Е. Безпосередньо ж передумовою Е. була критика софістів Сократом та його ідея внутрішньої свободи людини. Особливість Е. як етичного принципу в тому, що він не ототожнює повністю поняття щастя і насолоди, як це робить гедонізм. Не відкидаючи положення про зв'язок цих понять, Е. розглядає щастя не лише як індивідуальну насолоду, а й як здатність отримувати її на основі досконалого облаштування внутрішнього світу людини та її стосунків з іншими. Щасливою і доброчесною є така людина, яка спроможна гармонійно розвиватися і таким чином приносити насолоду не лише собі, а й іншим людям. В етиці Аристотеля щастя - це особливий вид самореалізації у розумно спрямованій діяльності, що супроводжується насолодою. Представниками Е. можна також вважати Сократа й Епікура в Античності; Тому Аквінського у Середньовіччі; Локка, Г'юма, Мандевіля, Фоєрбаха у Новий час. Соціальний Е. вбачає мету людських прагнень у здобутті "найбільшого щастя для найбільшої кількості людей" (Бейтам) і в цьому наближається до утилітаризму.

ЩАСТЯ - категорія моральної свідомості, що позначає стан повного і тривалого вдоволення від життя загалом. Філософська рефлексія проблеми щ. починається з узагальнення моральної практики. Аристип із Кірени, один із учнів Сократа, тлумачив Щ. як стан, тотожний насолоді. Послідовники гедонізму розглядали насолоду як єдино істинне благо і справжню мету людського життя. Та спроби реалізувати ідеал Щ. на шляхах гонитви за фізичними насолодами зрештою обертаються на свою протилежність - життя стає суцільним стражданням. Отож, перед послідовним гедоністом постає висновок про необхідність усунення джерела цих страждань - життя. Звідси - тенденція виправдання самогубства послідовниками Аристипа (Гегесій). Цей негативний досвід стимулював філософські пошуки засад етики Щ. в інших напрямах. Засновник школи кініків Антисфен пов'язує Щ. з внутрішньою незалежністю людини, започатковуючи традицію протиставлення Щ. насолоді. Епікур наголошував на тих різновидах людської втіхи, що мають переважно духовний характер. Потрактування прагнення до Щ. як принципу моральної поведінки, що безпосередньо визначає цілі людської діяльності, характерне для Спінози, Гассенді, Гольбаха, Бентпама, Рассела, Винниченка, Нейрата та ін. На противагу цьому, з часів античних стоїків (IV - III ст. до н. е.) обстоюється думка, що орієнтація на досягнення Щ. є етично непродуктивною С. пираючись на стоїчне положення про доброчесність як вищу нагороду, Сенека стверджує, що доброчесність є достатньою для Щ. Сучасна етика загальнозначущими умовами досягнення Щ. вважає: а) задоволення основних матеріальних потреб; б) повноту і осмисленість існування людини; в) спроможність останньої реалізувати власне уявлення про життя в ситуаціях морального вибору; г) достатній ступінь збіжності актуального стану буття та уявлення про те, яким воно має бути; ґ) гармонію внутрішнього світу людини і її зовнішніх стосунків.

1. n

1) частування, пригощання

2) задоволення, насолода

3) шк. пікнік, екскурсія

4) розм. черговість плати за пригощання

2. v

1) поводитися, ставитися

2) розглядати; трактувати

3) лікувати

4) обробляти, піддавати дії (чогось)

5) протруювати (насіння)

6) пригощати, частувати (чимсь — to)

7) оплачувати витрати

8) запрошувати (кудись — to)

9) давати задоволення, тішити

10) вести переговори; вступати уділові стосунки (з кимсь — with)

11) гірн. збагачувати (руду тощо)

* * *

1) задоволення, насолода

2) пригощання

1) звертатися, обходитися

2) відноситися, розглядати

3) трактувати, розглядати, обговорювати ( питання)

4) лікувати

5) обробляти, піддавати дії (чого-н.); to treat ( a substance) with acid обробляти (якою-н. речовиною) кислотою

6) (to) пригощати

7) вступати у ділові відносини; весті переговори

8) гipн. збагачувати (вугілля, руду)

нахаживать, найти, действ. з.

I. 1) знаходити (в песнях и знаходжати) знайти, находити (в песнях и находжати), найти, (о мног.) познаходити, понаходити кого, що, (редко) повизнаходити що; специальнее: (отыскивать) нашукувати, нашукати, відшукувати, відшукати, вшукати що; (приискивать) винаходити, винайти що; (натыкаться) натрапляти, натрапити кого, що и на кого, на що, надибати и надибувати, надибати, (диал.) нагибувати, нагибати що. [Там втомлені знаходять опочивок (Куліш). Уміла ти матір покинути, умій-же й знайти її! (Квітка). Хоч ти знайдеш з русою косою, та не знайдеш з такою красою (Метл.). Блукав, дороги не знайшов (М. Вовч.). Я знайшов будинок, де він живе (Коцюб.). Якби то далися орлинії крила, за синім-би морем милого знайшла (Шевч.). У Назона теж ти про рибалку спогади знайдеш (М. Рильськ.). Не могла найти для мене слова потіхи (Франко). Стали тії сини до розуму доходжати, стали собі молоді подружжя знаходжати (Метл.). На труп побитий… шукали, та третього дні находжали (Март.). Однослуживців не можна було познаходити (Крим.). Де що було дідівське, - повизнаходила (Г. Барв.). Потім він нашукав свій портмонет і подивився, що в нім є (Крим.). Шукайте скільки хочете, не вшукаєте (Звин.). Коли-б нам слушну винайти годину, то ми поговорили-б про сю справу (Куліш). Не встиг винайти собі якийсь відповідний ґешефт (Франко). Шукає живущої води і не знає, де її натрапити (Мирний). Чув якесь незадоволення, мов не натрапивши на те, що повинно бути його заняттям (Франко). Не міг надибать гарнішого собі зятя (Федьк.). Чудові були пущі, - тепер таких і не надибаєш (М. Вовч.). Якби ти скарб нагибав, то ходив-би ти в саєтах (тонких сукнах) (Грінч.)]. -дить, -ти вкус, приятность в чём - набирати, набрати смаку до чого, розбирати, розібрати смак у чому, знаходити, знайти приємність у чому; срв. Вкус 4. [Зачав набирати смаку до лінивства (Франко). Люди починають розбирати смак в инших промислах (Звин.). Дали мені щось скуштувати; не розібрав я смаку в тому (Звин.). Я не знаходжу приємности в цього роду спорті (В. Гжицьк.)]. -дить, -ти по вкусу кого, что - знаходити (добирати), знайти (добрати) (собі) до смаку (до вподоби), уподобати кого, що. -дить, -ти вновь (потерянное) - віднаходити, віднайти, (о мног.) повіднаходити (загублене). -дить, -ти для себя выражение в чём - знаходити, знайти собі вираз у чому, виливатися, вилитися в чому. [Цей настрій найкраще вилився в організації братства (Рада)]. -дить, -ти выход (исход) в чём - знаходити, знайти вихід (порятунок, раду) у чому, давати, дати собі раду (пораду) з чим; срв. Исход 2. [Знаходить собі раду зовсім реальну, життьову (О. Пчілка)]. -ти в ком друга - знайти в кому приятеля (друга). -дить, -ти себе место - знаходити, знайти собі місце; притикатися, приткнутися. [Молода не сідає за стіл, а де- небудь приткнеться (Полтавщ.)]. Он не -дит себе места - він не знаходить собі місця; він не знає, де приткнутися (де приткнути себе); він ходить, як неприкаяний; він марудиться, він попору не знайде. [Нудився, марудився; чогось хотілося - і сам не знав чого (Свидн.)]. -ти кого своими милостями - вдарувати (обдарувати) кого своєю ласкою. -дить, -ти ощупью - намацувати, намацати, налапувати, налапати, (о мног.) понамацувати, поналапувати кого, що. [Намацав свічку і встромив її в свічник (Велз)]. -дить, -ти приют кому, себе - знаходити, знайти притулок (захист, захисток) кому, собі, притуляти, притулити кого, (себе ещё) притулятися, притулитися. [Де сирота безрідний притулиться? де захисток собі знайде? (Сл. Гр.)]. -дить, -ти путём расспросов - напитувати, напитати кого, що, допитуватися, допитатися кого и до кого, чого. [Приїхали ми, напитали адвоката (Франко). Може-б ви - напитали мені пару курей? (Кролевеч.). Допитався до того багатого купця (Грінч. II)]. -дить, -ти в себе силу для чего - знаходити, знайти в собі силу на що, здобуватися, здобутися на що. [Не раз ми здобувалися колосальну руїнницьку енергію (Ніков.)]. Не -ду слов, чтобы выразить своё возмущение - слів не доберу, щоб висловити своє обурення. -дить, -ти удовольствие (наслаждение) в чём - знаходити, знайти втіху (насолоду) в чому, кохатися (милуватися), закохатися (замилуватися) в чому, тішитися (втішатися), втішитися чим и з чого. -шёл у кого спрашивать! - знайшов, у кого (кого) питатися! було (мав, не мав) у кого (кого) питатися! Вот -шёл кого! - от знайшов кого! Не знаешь, где -дёшь, где потеряешь - не знаєш, де заробиш, де проробиш; хіба хто знає, де він що знайде, де втеряє. За чем пойдёшь, то и -дёшь - чого шукаєш, те й напитаєш. Лучше с умным потерять, чем с дураком (глупым) -ти - см. Потерять. Дай бог с умным -ти и потерять - дай боже з розумним загубити, а з дурним не найти; з дурнем ні найти, ні поділити; з дурнем знайдеш, то й не поділишся (Приказки). По лесу ходит, дров не -дёт - по лісі товчеться, а до дров не допадеться; по горло в воді, а шукав, де напитися;

2) (открывать) знаходити, знайти, відкривати, відкрити, відшукувати, відшукати що, (выявлять) віднаходити, віднайти що, (обнаруживать, изобретать: о научн. данных, открытиях) винаходити, винайти що, (преступника, преступное) викривати, викрити кого, що. [Спроби віднайти манівці, якими відбувався перехід від багатобожжя Вед до пантеїзму Упанішад (М. Калин.). Порівнюючи опис Московського царства з твором Йовія, можна винайти деякі паралелі (Україна). Винайти таку мову, що-б була зрозуміла руському й українцеві (Ґ. Шкур.)]. -дить, -ти поличное - витрушувати, витрусити, (о мног.) повитрушувати крадене. -дить, -ти способ (средство) - знаходити (винаходити), знайти (винайти) спосіб, (в просторечии обычно) добирати (прибирати), добрати (прибрати) способу (розуму, ума). [Ви повинні добрати способу, щоб цього не було (Грінч.). Тамтешні мудреці не добрали способу попередити руїну (Кандід). Прибрали люди способу літати (Дещо). Отаман чумацький собі ума прибирає, що йому робить (ЗОЮР I)]. Русские мореплаватели -шли несколько неизвестных островов - російські мореплавці знайшли (відкрили) кілька (декілька) невідомих островів. Ревизор -шёл много упущений - ревізор знайшов (викрив) багато, недоглядів (хиб);

3) (определять) визначати и визначувати, визначити, (вычислять) обчисляти, обчислити, вираховувати, вирахувати що. По радиусу круга -дят длину його окружности - за радіюсом круга обчисляють довжину його кола;

4) (заставать) знаходити, знайти, заставати, застати, (встречать) зустрів[ч]ати, зустріти, стрічати, стрінути, стрівати, стріти кого, що. [Забрів до брата, знайшов його вдома (Звин.). Повернувшися з мандрівки додому, він застав усіх родичів живих і здорових (Київ). Застав його за обідом (Сл. Ум.). Застав дома цілковитий безлад (Брацл.). Прийшов до нього, зустрів його в садку (Київ). Рішучости такої не стрічав ніколи у дівчини (Франко)]. -шёл её в хлопотах - знайшов (застав) її заклопотану (в клопоті);

5) (видеть, усматривать) бачити, вбачати, добачати, побачити в чому що. [Не бачу в твоїй, синку, роботі ніякої користи (Сл. Ум.). Природа була велична і благодійна, - захват поета побачив у ній неперевершене (М. Калин.)]. Не -хожу в этом ничего остроумного - не бачу (не вбачаю, не добачаю) в цьому нічого дотепного;

6) (полагать) уважати (кого, що за кого, за що и (реже) ким, чим), (думать) гадати, думати, подумати (що), (считать) визнавати, визнати кого, що за кого, за що, (казаться кому) здаватися, здатися, видаватися, видатися кому; (называть) називати, назвати кого, що ким, чим; (приходить к заключению) приходити, прийти до висновку. [Я вважаю, що він має рацію (Київ). Я зовсім не вважаю, що мої одмітки були погані (Крим.). Уважаю тебе за людину розумну (Харківщ.). Він уважав мене дуже гарною (Кандід). Я подумав собі, що вона дуже змарніла (Київ). Він не визнав моїх аргументів за слушні (Київ). Ті шибеники, здається йому (-дит он), ненавиділи ввесь світ (Кінець Неволі). Скільки він міг змалювати їм небо, воно видавалося їм (они -дили его) жахливою порожнечею (Країна Сліпих). Було в йому дещо таке, що ворог назвав-би фертівством (Кінець Неволі). Я переглянув його статтю і прийшов до висновку, що друкувати її не можна (Київ)]. -дить, -ти возможным, нужным - уважати (визнавати), визнати за можливе за потрібне. [Не вважала за потрібне крити своєї втіхи з того від'їзду (Л. Укр.). Вища сила визнала за потрібне не лишити йому нічого (Кінець Неволі)]. -дить, -ти кого невиновным - уважати (визнавати), визнати кого за невинуватого (за без(не)винного). -дить, -ти хорошим, плохим - визнавати, визнати за гарне (за добре), за погане (за кепське, за лихе). Я -хожу это странным - мені це здається (видається) дивним (чудним), я вважаю це за дивну річ. Находимый - що його (її, їх) знаходять и т. п.; знаходжений, находжений. Найденный -

1) знайдений, найдений, познаходжений, понаходжений; нашуканий, відшуканий; винайдений; натраплений, надибаний, нагибаний; намацаний, налапаний, понамацуваний, поналапуваний; напитаний; дібраний, прибраний;

2) знайдений, відкритий, відшуканий; винайдений; викритий; витрушений, повитрушуваний;

3) визначений, обчислений, вирахуваний;

4) зустрінутий, стрінутий;

5) побачений;

6) визнаний; названий.

II. Находить, нахаживать, найти, ср. з. -

1) (наталкиваться) находити, найти, натрапляти, натрапити, трапити, (наскакивать) наганятися, нагнатися, наскакувати, наскочити, (набегать) набігати, набігти, (нападать) нападати, напасти, (напарываться) напорюватися, напоротися на кого, на що. [За наші гріхи находять ляхи (Номис). Бодай на тебе лиха година найшла! (Брань). Хто зна, щоб часом на якого ворога не (на)трапив (Брацл.). Трапила (Натрапила) коса на камінь (Приказка). Пароплав нагнався на мілину (Київ)]. Не на такого -шёл! - не на такого напав (натрапив, наскочив)!;

2) (о тучах, облаках) наступати, наступити, надходити, надійти, набігати, набігти; срв. Надвигаться 2. [Набігла хмара, мов чумацьке ряденце (Коцюб.)]. -шёл туман - запав (упав, насунув, наліг, наполіг) туман. -шёл шквал - зірвався (знявся, схопився) шквал, зірвалася (знялася, схопилася) буря; 3 (натекать) набиратися, набратися, набігати, набігти, натікати, натекти, находити, найти, (усилит.) понабиратися, понабігати, понатікати, понаходити. [В човен набралося (набігло) багато води (Київщ.)];

4) (о людях: собираться во множестве) находити, найти, понаходити, збиратися, зібратися, назбиратися, (наталпливаться) натовплюватися, натовпитися; понатовплюватися. [Найдуть купою у хату (М. Вовч.). Найшло до шинку багато людей (Сл. Ум.). На ярмарок багато людей понаходило з околишніх сіл (Київщ.). До зборні багато людей зібралося (Сл. Ум.)];

5) (перен.: нападать на кого) находити, найти на кого, нападати, напасти на кого и кого, опадати, опасти кого, спадати, спасти на кого; срв. Нападать 4. [На мене таке находить, що сам не тямлю, що чиню (Кониськ.). На мене находить щось, від чого все навкруги тьмариться (Країна Сліпих). Це на мене часом нападає, - ось нічого не хочу робити, та й вже! (Гр. Григор.). На нього спадала байдужість (Стефаник)]. На меня -шёл такой стих - такий стих на мене найшов (накатил: насунув, наринув), такий вітер на мене війнув, таке на мене найшло. II.. Находить - см. II. Нахаживать.

* * *

1) знахо́дити, -джу, -диш, знайти́, -йду, -йдеш и мног. познаходити, нахо́дити, найти́ и мног. понахо́дити, віднахо́дити, віднайти́; ( открывать) відкрива́ти, відкри́ти, -крию, -криєш и мног. повідкрива́ти; ( изобретать) винахо́дити, ви́найти, -йду, -йдеш; ( заставать) застава́ти, -стаю, -стаєш, заста́ти, -стану, -станеш и мног. позастава́ти; ( подыскивать) нашу́кувати, нашука́ти; ( при обыске) витру́шувати, -шую, -шуєш, витрусити, -трушу, -трусиш

2) ( приходить к заключению) ба́чити, поба́чити, знахо́дити, знайти́; ( усматривать) вбача́ти, вба́чити

3) (что каким - считать, признавать) визнавати, -знаю, -знаєш, визнати ( що яким и за яке), знаходити, знайти (що яким); (несов.: полагать) вважати ( що за яке и яким)

1) (наталкиваться на кого-что-л.) натрапля́ти, натра́пити, -плю, -пиш, нахо́дити, -джу, -диш, найти́, -йду́, -йдеш; надиба́ти и нади́бувати, -бую, -буєш, нади́бати

2) (надвигаясь, закрывать) насува́тися и насо́вуватися, -совуюся, -совуешся, насу́нутися, нахо́дити, найти́; ( приближаться) надхо́дити, надійти́

3) (на кого - охватывать, нападать) нахо́дити, найти́ (на кого), напада́ти, напа́сти, -паде (на кого, кого), опада́ти, опа́сти (кого)

4) (собираться в каком-л. количестве) нахо́дити, найти́ и мног. понахо́дити; (сов.: преим. о людях, животных) насхо́дитися, -диться, понасхо́дитися (мног.), настяга́тися

1) (покрыть расстояние; проложить дорогу) находи́ти, -ходжу́, -хо́диш; (походить много, вдоволь) попоходи́ти

2) (повредить себе что-л. ходьбой) находи́ти

ТІЛО (тілесність) - філософський концепт, що визначає чуттєвий характер людського буття як його невід'ємну онтологічну ознаку. Звернення до проблематики Т. є одним із головних проявів онтологічного повороту філософської думки XX ст., завдяки якому відбувається подолання редукції феномена людини до самосвідомого суб'єкта та редукції буття до сущого, властиві класичній модерній думці. Т. фіксує присутність людини у світі через сприйняття, просторовість, моторність, темпоральність. Проблема тілесності щільно пов'язана з сутністю та генезисом західної метафізики взагалі. Виникнення метафізики пов'язане з відмовою ранньофілософською свідомістю чуттєво даній тілесній реальності у статусі справжньої дійсності. Формулювання досократиками засадничого для західної метафізики питання "Що є все?" містить чітку апеляцію до Т. Платон у вченні про ейдоси надає Т. насамперед онтологічного значення. У християнстві суттєво змінюється метафізичний сенс Т. через підняття на новий онтологічний щабель Т. Христа. Головною інтелектуальною подією, котра визначила долю проблеми Т. впродовж більш як трьох століть, є метафізична відмова від Т., здійснена у філософії Нового часу. Визнання Декартом двох субстанцій, що не перетинаються - res cogitans ("річ мисляча, але не протяжна") та res extensa ("річ протяжна, але не мисляча") десоматизує людське ego, вилучаючи Т. з кола визначальних, сутнісних ознак людини у метафізичній версії буття. Т. зводиться до об'єкта та організму, що обумовлює винесення його поза ego і перетворення в предмет діяльності. Цим метафізичним актом Т. передається до прерогативи природничих наук. Проте саме в надрах модерної філософії (Спіноза, Паскаль) відбувається розбудова концепту Т. як метафізичної альтернативи принципу самосвідомого суб'єкта. Перегляд засад метафізичної відмови від Т. пов'язаний з такими мислителями XIX ст., як Гегель, Маркс, К'єркегор, Ніцше, котрі використовують поняття Т. в цілях подолання дуалізму Декарта. Однак введення Т. до складу сутнісних визначень людини, обґрунтування її значення як невід'ємного виміру людського буття, відбувається лише у феноменологічній філософії XX ст. (Гуссерль, Гайдеггер, Сартр, Мерло-Понті, Паточка). Гуссерль включає тему Т. до складу феноменологічного аналізу буття, вперше вводячи поняття Leib (живе Т.) в протилежність Кбгрег (Т. як фізичний об'єкт). Виявлення відмінності фізичного та живого Т. визначає подальший розвиток проблеми Т. в феноменології. Гайдеггер, перетворюючи феноменологію в онтологію, переходить від питання про Т. до питання про втілення: "Ми не "маємо" тіло, скоріше ми "є" тілесно". Мерло-Понті стверджує онтологічну значущість Т. Метою його феноменологічного підходу стає остаточне подолання класичної дихотомії суб'єкта та об'єкта за допомогою розкриття метафізичного змісту тілесності. Для Фуко концепт Т. є одним із центральних. За його допомогою Фуко розробляє тему влади. Оскільки Т. є субстанцією, що виробляє біль та насолоду, то саме через нього можна маніпулювати людиною В. ін вважає, що вплив влади на Т. не лише формує його зовнішній вигляд, але й трансформує його матеріальність. Експлуатація дисциплінарними техніками "візуального Т." складає суть цього маніпулювання. Проблема Т. є важливою для постмодерної (Лакан, Дельоз, Гваттарі, Кристєва) та феміністичної (Баталер, Іригарей, Бордо, Харвей, Гросц) філософії. Характерною рисою цих підходів є зведення Т. або до природного (біологічного) субстрату, або до соціального конструкта.

1) задоволення, насолода

2) пригощання

1) звертатися, обходитися

2) відноситися, розглядати

3) трактувати, розглядати, обговорювати ( питання)

4) лікувати

5) обробляти, піддавати дії (чого-н.); to treat ( a substance) with acid обробляти (якою-н. речовиною) кислотою

6) (to) пригощати

7) вступати у ділові відносини; весті переговори

8) гipн. збагачувати (вугілля, руду)

ЕВТАНАЗІЯ, ейтаназія ( від грецьк. εύ - добре; υάνατοζ - смерть) - вихідний термін для однієї з найдавніших проблем філософії, медичної деонтології і практичної етики. В рамках античної філософії проблему Е. насамперед пов'язували із питанням про добровільне самогубство. Стоїки вважали, що для мудреця жити відповідно до законів природи - означає бути здатним своєчасно відмовитися від життя, навіть у розквіті сил. Проте вони стверджували, що "прекрасним і розумним" (тобто Е.) може бути тільки таке самогубство, в якому наявна певна міра, або гармонія (між вчинком і скрутою обставин). Епікурейці також вважали заподіяння Е. необхідним елементом гармонії життя: прекрасним є життя, в якому існує можливість піти у небуття, коли реальність перестає приносити насолоду. Історія філософської і релігійно-богословської думки репрезентує широкий спектр підходів - від визнання самогубства злочином до проголошення необхідності самогубства лише за певних обставин. У сучасній біоетиці і медицині під Е. розуміють сприяння безболісному позбавленню життя безнадійно хворих (у т.ч. за їхнім власним бажанням). Головний аргумент, який висувають прихильники Е., полягає в тому, що життя можна вважати благом і цінністю тільки за умов, коли в цілому задоволення і насолода переважають над стражданнями і випробуваннями. З огляду на концепцію прав людини, людина має право розпоряджатися власним тілом і життям (отже, право одноосібно вирішувати питання про Е.). Проте очевидним залишається факт, що практичні аспекти використання права людини на Е. потребують ретельного правового опрацювання.

1. n

1) поплавець; буй

2) пліт, пором

3) поплавець гідролітака

4) пробка, буйок

5) плавальний пояс, надувна подушка

6) міхур (у риби)

7) низька платформа на колесах

8) лопать (гребного колеса)

9) тж pl театр. рампа

10) геол. нанос

11) с.г. волокуша, шлейф

12) буд. кельма

13) віз

2. v

1) плавати, триматися на поверхні

2) пливти, носитися, нестися (по воді, у повітрі, за течією)

3) затопляти, заливати, наводняти

4) спускати (на воду)

5) знімати з мілини

6) сплавляти (ліс)

7) випускати (цінні папери)

8) пускати в хід (підприємство); забезпечувати підтримку (грошима)

9) розпускати (чутки)

10) амер. виявляти нестійкість; вносити часті зміни

11) тех. працювати вхолосту

12) тех. бути у рівновазі

13) неміцно кріпити

* * *

1) плавуча маса ( криги)

2) пробка, поплавок; буйок; поплавець гідролітака

3) буй

4) пліт, пором

5) лопать

6) міхур ( у риби)

7) плавальний пояс; надувна подушка для тих, хто навчаються плавати

8) віз; низька платформа на колесах, яку використовують на карнавалах для реклами; електрокар

9) часто pl театр. рампа

10) = floater VI

11) бyд. кельня, гладилка, тертка

12) гeoл. нанос

13) c-г. волокуша, шлейф

14) eк. змінний курс ( валюти)

15) aмep. прохолодний напій з морозивом

16) aмep.; жapг. вільна година, вікно в розкладі

1) плавати, триматися на поверхні ( води або іншої рідини)

2) плисти, нестися (по течії, по повітрю)

3) затопляти, наводняти

4) спускати ( на воду); знімати з мілини

5) сплавляти ( ліс)

6) випускати ( акції); пускати в хід; забезпечувати підтримку ( грошима)

7) пускати ( чутки)

8) aмep. виявляти нестійкість ( у поглядах); вносити часті зміни ( в обстановку)

9) тex. працювати вхолосту

10) тex. бути в рівновазі

11) нежорстко кріпити

12) гipн. флотувати

13) eк. вільно коливатися, плавати ( про курси валют); вводити вільно плаваючий, змінний курс валют

14) aмep. прост. відчувати насолоду, бути у піднесеному настрої; відчувати ейфорію ( від наркотику)

1) плавуча маса ( криги)

2) пробка, поплавок; буйок; поплавець гідролітака

3) буй

4) пліт, пором

5) лопать

6) міхур ( у риби)

7) плавальний пояс; надувна подушка для тих, хто навчаються плавати

8) віз; низька платформа на колесах, яку використовують на карнавалах для реклами; електрокар

9) часто pl театр. рампа

10) = floater VI

11) бyд. кельня, гладилка, тертка

12) гeoл. нанос

13) c-г. волокуша, шлейф

14) eк. змінний курс ( валюти)

15) aмep. прохолодний напій з морозивом

16) aмep.; жapг. вільна година, вікно в розкладі

1) плавати, триматися на поверхні ( води або іншої рідини)

2) плисти, нестися (по течії, по повітрю)

3) затопляти, наводняти

4) спускати ( на воду); знімати з мілини

5) сплавляти ( ліс)

6) випускати ( акції); пускати в хід; забезпечувати підтримку ( грошима)

7) пускати ( чутки)

8) aмep. виявляти нестійкість ( у поглядах); вносити часті зміни ( в обстановку)

9) тex. працювати вхолосту

10) тex. бути в рівновазі

11) нежорстко кріпити

12) гipн. флотувати

13) eк. вільно коливатися, плавати ( про курси валют); вводити вільно плаваючий, змінний курс валют

14) aмep. прост. відчувати насолоду, бути у піднесеному настрої; відчувати ейфорію ( від наркотику)

1) смак ( відчуття)

2) смак ( властивість їжі)

3) смак, розуміння

4) схильність; потяг, пристрасть

5) стиль, манера

6) проба; ковточок; шматочок

7) небагато, трішечки; домішка, присмак

8) кухня, набір національних блюд

9) icт. проба, куштування

1) пробувати, покуштувати; дегустувати ( вино)

2) мати смак

3) розрізняти на смак ( у страві); відчувати смак

4) їсти, пити ( небагато); not to taste ( a thing) нічого не спробувати, нічого не з'їсти; icт. скуштувати

5) випробувати; отримати уявлення, ознайомитися

6) icт. (of) вкусити, познайомитися; випробувати, пізнати на своєму досвіді

7) додавати смак

8) icт. мати смак, схильність